ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Анотація

Предмет дослідження - економічні аспекти інвестиційної діяльності в сільському господарстві. Мета дослідження - обґрунтувати практичні рекомендації щодо стимулювання та підвищення ефективності використання інвестицій в аграрному секторі. Застосовано методи: системний підхід − при вивченні зв’язків між явищами і процесами в системі здійснення інвестиційної діяльності сільгосппідприємств; статистичний аналіз − при визначенні динаміки інвестиційних вкладень та їх ефективності в сільськогосподарських підприємствах; групування – для визначення впливу різних факторів на рівень розвитку інвестиційної діяльності  в сільськогосподарських підприємствах; порівняльний − для зіставлення інвестиційних процесів у різні часові періоди з метою виявлення причинно-наслідкового зв’язку; діалектичний та абстрактно-логічний − при проведенні теоретичних узагальнень, формуванні висновків. Результати дослідження. Визначено основні чинники, які негативно вплинули на залучення інвестицій в агросектор: політична нестабільність в країні; недосконалість законодавчої бази, щодо іноземного інвестування; недостатній розвиток інфраструктури фінансового ринку; інфляційні процеси в економіці країни; низький рівень внутрішніх інвестицій в сільське господарство. Одним із чинників активізації інвестиційної діяльності в аграрному виробництві повинно бути іпотечне кредитування, частка якого в загальних його обсягах незначна. Стримуючими чинниками розвитку іпотеки в сільському господарстві є: нерозвиненість ринку сільськогосподарських земель; нераціональна структура землекористування та землеволодіння; відсутність правових підстав для включення до предмета іпотеки права оренди земель сільськогосподарського призначення; складне фінансове становище переважної більшості виробників сільськогосподарської продукції; дефіцит довгострокових кредитних ресурсів у банківських установах; висока ціна кредитних ресурсів на внутрішньому фінансовому ринку; недостатній рівень розвитку інфраструктури іпотечного ринку; відсутність реальних інституційних інвесторів тощо. Актуальною проблемою залишаються низькі обсяги капітальних інвестицій у відтворення родючості земельних угідь. Це свідчить про відсутність довгострокових перспектив щодо користуванням орендованих сільськогосподарських угідь. Крім того, існують і певні методологічні перешкоди щодо відображення витрат, спрямованих на підвищення родючості сільськогосподарських угідь, які здійснюються суб’єктами господарювання в сфері агробізнесу. Відзначено, інтенсивне зростання інвестицій в нематеріальні активи, що викликано процесом цифровізації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Доведено, що державні програми підтримки сільськогосподарських товаровиробників суттєвого впливу на мотивацію малих і середніх суб’єктів господарювання не виявляють. Вони більшою мірою орієнтовані на вертикально інтегровані сільськогосподарські підприємства. Підвищення ефективності інвестиційної діяльності передбачає використання наукової методології передбачення її напрямків і форм, адаптації до загальних цілей розвитку організації і умов зовнішнього інвестиційного середовища. При цьому необхідно, щоб інвестиційна стратегія визначала не тільки пріоритети напрямків і форм інвестиційної діяльності організації, характер формування і розподілу інвестиційних ресурсів, а й послідовність етапів реалізації найбільш ефективних шляхів досягнення інвестиційних цілей. З іншого боку, сільське господарство в порівнянні з іншими галузями і сферами національної економіки внаслідок залежності від природно-економічних особливостей, ризикованості, сезонності сільськогосподарського виробництва, його меншою прибутковістю є інвестиційно менш привабливою галуззю, в тому числі для іноземних інвесторів. Сфера застосування результатів дослідження. Розраховано на практичне застосування основних наукових положень і пропозицій дослідження при підготовці та реалізації інвестиційних стратегій.